Дуже скоро підійдуть до кінця шкільні роки і нашим дітям потрібно буде визначитися, «ким бути». Усім батькам хочеться забезпечити благополучне майбутнє своїм дітям. Багато батьків вважає, що вибір професії цілком залежить від самого старшокласника. Хто ж несе відповідальність у такій непростій справі, як вибір майбутньої професії?

Дуже важливо, щоб батьки частину відповідальності за вибір дитиною своєї майбутньої професії поклали на неї. У психології не випадково існує термін «професійне самовизначення». Важливо, щоб у старшокласника склалося відчуття, що зроблений ним вибір професії — це його самостійний вибір. Звичайно, зробити це непросто. Уявлення дітей про світ професій мають неповний і уривчастий характер. Часто їх привертають модні і популярні професії, на приклад, манекенниця, актор, співак і т. п., навіть якщо у них немає для цього необхідних даних. І в такій ситуації батькам може здатися, що найбільш правильний шлях — самим вирішити, яка професія буде для сина або дочки оптимальною. Можливо, з певної точки зору це справді так. Але за ситуації, коли ми, дорослі, цілком беремо на себе відповідальність за професійне визначення дітей, є оборотна сторона. Річ у тому, що вибір передбачає відповідальність за його наслідки. Хто вибирає, той і відповідає. І якщо старшокласникові здається, що професію він вибрав не сам, то він і навчається не для себе. Навчання його обтяжує, він сприймає його як нудний, обтяжливий обов’язок. І навпаки, саме відчуття, що дану професію старшокласник вибрав сам, значно стимулює його до просування по шляху професійного розвитку.

Разом із тим повна самостійність також ускладнює професійне самовизначення. Життєвий досвід старшокласника обмежений, його уявлення про професійну діяльність часто мають неповний або нереалістичний характер. Наприклад, багато старшокласників стверджують, що мають намір стати менеджерами, але на запитання про те, що це за робота, чітко відповісти не можуть. У дитини можуть виникати питання про зміст професійної діяльності, про місце можливої роботи, про рівень зарплати, вона може змішувати поняття «професія» і «посада» (наприклад, заявляти: «Хочу бути директором!»).

Перебуваючи в ситуації вибору, діти часто відчувають розгубленість і потребують підтримки дорослих. Хоча старшокласники можуть не говорити про це прямо, насправді для них дуже значущою є думка дорослих. Дуже важливо не відмовлятися від ролі порадника. Батько може виступити як експерт і поділитися тією інформацією, якою він володіє: розповісти, чим характеризується та або інша професія, де можна знайти роботу, які обмеження вона накладає.

Слід представити цю інформацію в нейтральній формі, щоб старшокласник зробив висновки самостійно, наприклад: «Знаєш, одна моя однокласниця так хотіла стати археологом, інститут закінчила, але все життя працювала бухгалтером, тому що було неможливо знайти роботу за фахом».

Особливо цінно для старшокласника, коли дорослі діляться з ним власним досвідом самовизначення, переживаннями і сумнівами власних пошуків у світі професій. Подібні розповіді, особливо якщо відомо, чим завершився вибір професії, зазвичай справляють на дитину велике враження. Не варто обмежуватися розповідями і розмовами. Всі ми знаємо, що старшокласники часто скептично ставляться до думки дорослих, особливо батьків. Набагато важливішим є безпосередній досвід. Велике враження може справити спілкування з фахівцями тієї професії, яку старшокласник вибрав. Наприклад, якщо він роздумує, чи не стати йому економістом, а серед ваших знайомих є економісти, можна попросити їх поспілкуватися з вашою дитиною, навіть зводити її до них на роботу. Досвід подібного спілкування може як підштовхнути старшокласника до вибору професії, так і примусити його задуматися про те, наскільки він насправді зможе працювати по вибраній спеціальності. Добре, якщо в ситуації вибору професії у старшокласника є запасний варіант. Зазвичай самі підлітки про цей варіант не замислюються, і наше завдання — поставити перед ними запитання: що вони робитимуть, якщо з якихось причин їм не вдасться реалізувати намічені плани? Наявність запасного варіанту дозволяє понизити напругу в ситуації вибору професії і тривогу старшокласника. Обговорити із старшокласником шляхи його майбутнього можна по-різному. У когось можна запитати прямо: «А що ти робитимеш, якщо у тебе не вийде стати перекладачем?» Тривожному старшокласникові можна запропонувати пофантазувати: «Давай уявимо, які ще професії ти міг би вибрати», або обговорювати цю проблему стосовно третіх осіб: «Уявляєш, Петро все життя мріяв стати футболістом, але отримав травму, і йому довелося піти зі спорту. Тепер він думає, ким бути». Величезну роль у виборі майбутньої професії відіграє сім’я, хоча самі старшокласники цього можуть і не усвідомлювати. Часто вони орієнтуються на професії родичів. Усім нам відомі приклади трудових династій, коли декілька поколінь однієї сім’ї працюють за однією спеціальністю, і випадки, коли хтось стає «лікарем, як мама» або «шофером, як тато». З одного боку, сімейна традиція може обмежувати вірогідний вибір.

Старшокласник начебто йде за інерцією, не намагаючись зрозуміти, наскільки професія батьків справді відповідає його власним інтересам і схильностям. З іншого боку, він дуже добре уявляє дану професію і віддає собі звіт у тому, які якості для неї потрібні. Наприклад, діти лікарів чудово знають, що медична професія передбачає термінові виклики і наднормовану роботу, а також прохання про допомогу з боку знайомих і сусідів, а діти вчителів — що необхідно готуватися до уроків і перевіряти зошити. Таким чином, якщо старшокласник вибирає професію батьків, важливо обговорити з ним мотиви його вибору, зрозуміти, що ним рухає.

Сім’я — це той простір, де формується ставлення до роботи, до професійної діяльності. У кожного з нас, дорослих, є своє уявлення про роботу, яке ми, деколи самі того не відаючи, передаємо дитині. Якщо батьки ставляться до роботи як до значущої частини власного життя, розглядають її як засіб самореалізації і самовираження, то дитина з раннього дитинства засвоює, що задоволеність життям безпосередньо пов’язана з роботою, і навпаки. Важливо зрозуміти, що вибір, який старшокласник робить зараз, не є остаточним. Ніхто не знає, як зміниться наше життя через 10 років, яка буде ситуація на ринку праці. Можливо, що професії, які в даний час оплачуються досить високо, зовсім не будуть такими, і навпаки. Багато хто з нас з різних причин змінює професію протягом життя.

Деякі люди все життя залишаються вірними вибраній професії, інші пробують себе в різних галузях професійної діяльності. Ані той, ані інший шлях не є єдино правильним, і неможливо передбачити, яким з них підуть наші діти. Той вибір, який вони зроблять на даному етапі, відображає їхні сьогоднішні інтереси і потреби. Можливо, вибрана професія завжди буде для них цікавою, а може, через деякий час їхні уподобання зміняться. У будь-якому випадку залишається можливість щось переграти або почати наново. І це говорить не про те, що вибір професії був зроблений невдало, а, навпаки, про прагнення людини якнайповніше реалізувати свої можливості у професійній діяльності. І, нарешті, найголовніше для старшокласників, як би вони не прагнули до самостійності, — це відчуття підтримки з боку дорослого. Для дітей важливо, що по важкому шляху самовизначення вони йдуть не самі, що поряд знаходиться дорослий, який підтримає у скрутну хвилину і допоможе, який би шлях вони не вибрали. Це відчуття додає їм упевненості у своїх силах і спонукає до досягнень, тепер уже не навчальних, а професійних.

Поради психолога як підготуватися до ЗНО

Зовнішнє незалежне тестування вимагає від абітурієнта вміння планувати самостійну роботу. Тому в процесі самостійної підготовки до ЗНО краще всю інформацію, яку необхідно засвоїти, поділити на частини і визначити їх пріоритетність. В першу чергу варто вивчати найскладніші розділи, щоб вистачило часу на їх повторення. Працювати необхідно в сприятливій для навчання обстановці до тих пір, поки відчуваєте, що засвоюєте матеріал. Як тільки рівень сприйняття інформації знизився, варто відволіктися від підготовки до ЗНО на 20 хвилин.

Під час самостійної підготовки до ЗНО краще виконувати побільше різних тестових завдань. Їх можна знайти на сайтах регіональних центрів оцінювання якості освіти і ВНЗ України, на спеціалізованих web-порталах. Виконуючи тестові завдання, контролюйте, скільки часу у вас займає пошук відповідей.

Щоб зовнішнє тестування пройшло успішно, необхідно не лише вивчити, систематизувати матеріал, а й попрацювати над своїм зовнішнім виглядом та поведінкою.

Хвилювання – це природно, часто воно допомагає швидко налаштуватися на продуктивну роботу. Щоб менше нервувати під час зовнішнього тестування, краще з’явитися до пункту тестування на 20 хвилин раніше. Їх вистачить для того, щоб налаштуватися на тести, підготуватися психологічно. Якщо є можливість, то краще прийти на тестування пішки.

Впевненість, спокій, вміння слухати інструктора, знання та інтуїція – це запорука вашого успіху при складанні ЗНО.Зовнішнє тестування вимагає завчасної підготовки, в тому числі й психологічної.

Не варто ставити перед собою надзвичайно складні завдання, адже чим менше часу залишається до тестування, тим важче їх виконати. Краще сформулювати основну задачу, потім розбити її на невеликі частини, які дійсно можна вирішити у визначений проміжок часу. Це допоможе зменшити хвилювання, викликане майбутнім зовнішнім тестуванням, а сам шлях до успішного складання тестів ЗНО буде не таким тернистим.

Якщо важко відразу сконцентруватися на вивченні предмета, то варто почати з повторення матеріалу або з вивчення легшої теми. Як тільки праця стане більш продуктивною, можна переходити до більш складних розділів. Такий підхід не дозволить зневіритися у власних силах.

Кожен день варто виконувати спеціальні вправи, які допоможуть зняти емоційне напруження і втому. В день зовнішнього тестування такі вже звичні вправи допоможуть швидко побороти хвилювання.

Якщо ви впевнені в своїх силах і вмієте здобувати знання, то самостійний спосіб підготовки до зовнішнього тестування може виявитися найбільш ефективним. Головне – правильна мотивація.

Зовнішнє незалежне тестування – це важлива подія в житті кожного абітурієнта, тому в переддень тестування варто приділити собі та своєму відпочинку максимум часу.

Зовнішнє незалежне тестування вимагає багато уваги. Тому напередодні ЗНО не варто себе перевантажувати, постійно тренуючись в складанні тестів, знову й знову вивчаючи власні нотатки або підручники.

Перед ЗНО важливо :

• виспатися, щоб встати в доброму гуморі, бадьорим, готовим до великих звершень;

• підготуватися психологічно, налаштуватися лише на позитив. Для цього можна роздрукувати власний сертифікат, у якому варто проставити по вибраним для тестування предметам максимальну кількість балів. Буде добре, якщо такий сертифікат буде постійно перед очима;

• закохатися у вибраний для ЗНО предмет, відчути, що він вартий захоплення, інтересу. У своє захоплення слід дійсно повірити;

• пам’ятати, що думки матеріалізуються, тому не слід сумніватися у своїх знаннях. Краще думати про можливості, які відкриваються після складання ЗНО: про нових друзів, про омріяну професію, про переваги студентського життя;

• просто повторити вивчений матеріал, щоб впевнено почуватися на зовнішньому тестуванні. Для цього краще виділити той час, коли працюється найкраще;

• за декілька днів до тестування можна «сісти» на спеціальну «розумову» дієту. До звичайного раціону можна додати мюслі, банани, родзинки, горіхи і шоколад;

• провести вільний час на свіжому повітрі, найкраще – в парку.

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ ЗНО

Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столі усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;
Склади план своєї роботи. Перед тим визнач - Хто ти є ? - сова чи жайворонок. Склади план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим: « Я займаюся чи готуюсь» , а « Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;
Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду.
Змінюй заняття із відпочинком. Тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної переви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час. .
Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром.
Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.
Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв., після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне наступне повторення повинно бути коротшим попереднього.
Займайся самопереконанням. При всій своїй простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе: «Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д.», «Я напишу добре тестування».

У день ЗНО:

Будь сконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.
Дій швидко, але не поспішай. Перед тим як дати остаточну відповідь , двічі прочитай завдання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.
Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.
Пропускай! Потрібно навчитися швидко пропускати важкі і незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.
Читай завжди уважно завдання до кінця. Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях до помилок.
Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забудь про попереднє.
Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему. Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.
Використовуй методику виключення. Якщо не знаєш правильної відповіді , то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності.
Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.
Вгадуй. Довірся власній інтуїції і вона разом із твоїм логічним мисленням.

ЯК ПІДТРИМАТИ СВОЮ ДИТИНУ?

Шановні батьки, психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину - значить вірити в нього.

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне:

• забути про минулі невдачі своєї дитини;

• допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;

• пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій, тощо..

• приділіть дитині увагу (цікавтеся її настроєм, станом здоров'я, проявляйте турботу про її потреби).

• забезпечте Вашій дитині місце для роботи, прослідкуйте, щоб ніхто із домашніх їй не заважав.

• контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов’язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.

• ранкова зарядка, спорт, прогулянки, не повинні бути виключеними із щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.

• зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів. Пам’ятайте, що такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку. При цьому не зловживайте солодощами і борошняним виробами.

• залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх обов'язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.

• допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. Дуже важливо для дитини навчитися робити певні схематичні нотатки, візуально впорядковувати матеріал. Основні формули, положення можна виписати на листочки і повісити у різних куточках вашого дому.

• придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню ( Збірники тестів.). Велике значення має щоденне тренування дитини практично працювати із тестами.

• вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.

• виражайте готовність допомогти і допомагайте в різних питаннях підготовки.

• розказуйте про свій досвід здачі іспитів, де це доречно. Розкажіть, що ви відчували перед іспитами. Водночас, не видавайте свого хвилювання перед днем здачі тестів і не переносьте тим самим своє хвилювання на дитину.

• прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом. Не переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Дитина повинна знати, що кількість балів не завжди остаточний і кінцевий вимір її можливостей.

• дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам'ятаєте, найголовніше понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Хай Вам щастить !

Практичний психолог Науменко Алла Леонідівна

Увага

підготовка до іспитів та ЗНО!

Релаксація – це метод, за допомогою якого можна частково або повністю позбутися фізичного або психічного напруження.

Зрозуміло, вона не розв’яже всіх проблем, але значною мірою послабить їхній вплив на організм, що є дуже важливим.

Опанувати методи релаксації потрібно завчасно. Тож скористайтеся наведеними вправами і правилами.

Вправи

Сидіть спокійно близько двох хвилин, очі заплющені. Уявіть приміщення, в якому знаходитесь. Спочатку спробуйте обійти подумки всю кімнату (уздовж стін), а потім пересувайтесь по всьому периметру тіла: від голови до п’ят і назад.
Уважно стежте за диханням, дихайте носом. Зосередьтеся на своєму спокійному подиху упродовж 1-2 . Спробуйте не думати ні про що інше.
Зробіть неглибокий вдих і на мить затримайте подих. Одночасно різко напружте усі м’язи на кілька секунд, намагаючись відчути напруження в усьому тілі. На видиху розслабтеся. Повторіть тричі.
Зробіть глибокий вдих і затримайте подих – грудні м’язи напружені. Відчуйте це напруження, а потім зробіть різкий видих, розслабте грудну клітку, повторіть тричі.
Злегка підніміть обидві руки, розтавивши пальці якомога ширше, начебто граєте на піаніно, намагайтеся охопити якомога більшу кількість клавіш. Фіксуйте це положення пальців упродовж декількох секунд, намагаючись відчути напруження. Потім розслабтеся, руки вільно опустіть на коліна. Повторіть тричі.

Самоорганізація діяльності під час підготовки до іспитів

Правило 1. Заздалегідь розплануйте свій час, щоб у години занять ніщо не відволікало вас.

Правило 2. Розпочинаючи роботу, завчасно організуйте своє робоче місце.

Правило 3. Приступаючи до занять, максимально мобілізуйте свою волю, покиньте усі зайві думки. Найкращий спосіб – попередній перегляд матеріалу, складання плану майбутньої роботи.

Правило 4. Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки добре ви розумієте досліджуваний матеріал (розуміння значною мірою ґрунтується на знанні попередніх розділів програми).

Правило 5. Якщо зосередити увагу на навчальному матеріалі заважають хвилювання, тривога, пов’язані з майбутнім тестуванням, сторонні думки, то займіться конспектуванням та читанням досліджуваного матеріалу вголос. Після того, як ви зосередитесь, можна читати „про себе”.

Правило 6. Чергуйте читання з переказуванням, розв’язанням завдань. Бо саме одноманітна діяльність спричиняє зниження уваги. Однак така зміна не повинна бути занадто частою: це призводить до зайвої суєти, поверхневого сприйняття навчального матеріалу.

Правило 7. Якщо під час читання ви раптом усвідомили, що на якийсь час „відключилися”, поверніться до того місця, де відбулося відключення. Визначити його досить легко: весь попередній текст під час повторного читання сприйматиметься як незнайомий.

Прийоми раціонального запам’ятовування

Мала мнемотехніка:

Запам’ятовувати перед сном, у стані розслаблення, або після сну, відпочинку;
«Не за один раз»: значну роль відіграють повторення (через 2-3 дні);
Чергувати сприйняття та відтворення;
Сенсорна (почуттєва) опора – допоміжні прийоми:

вузлики на пам’ять;
підкреслення;
асоціювання із предметами;

Зумовлювання, воно може бути:

ситуативним (учні у тих самих умовах);
ритмічним (учіть в тому самому темпі);
емоційним (під музику);

Емоційне налаштування на роботу (продуктивність пам’яті зростає);
Вербалізація образів (проказування, порівняння).

Велика мнемотехніка:

Версифікація (запам’ятовування у віршах);
Кріптографування (перекодування);
Виділення логічних структур (що головне, у чому суть);
Відокремлення знання від незнання;
Естетичне (гарне) запам’ятовується краще;
Дидактичний прийом (вивчили розділ, придумали завдання).

Правила збереження знань:

виділіть те, що потрібно запам’ятати;
облиште сторонні думки, зосередьтеся на тому, що треба запам’ятати;
Виділіть в об’єктах головне і другорядне, знайдіть зв’язки між об’єктами, використайте мнемотехніку;
У складному матеріалі обов’язково виділяйте значеннєві віхи;
Ураховуйте свій тип пам’яті;
Систематично повторюйте та відтворюйте матеріал, який запам’ятали;
Не змішуйте пізнання та відтворення;
У разі виникнення утруднень згадайте обстановку завчання, просувайтеся від окремого факту до системи або від більш загальних знань, необхідних цієї меті.